Хоча термометри використовувалися в клінічних цілях уже півстоліття, їх винахід і розробка зайняли майже три століття. Перший термометр являв собою пряму, тонку градуйовану скляну трубку, закриту з одного кінця сферичною колбою, а з іншого відкритою, занурену у воду. При значній зміні температури навколишнього середовища змінювався і рівень води в скляній трубці. Однак, оскільки вода, яка використовувалася в експерименті, була піддана впливу атмосфери, на підйом і спад водяного стовпа в скляній трубці впливала не тільки температура, але й атмосферний тиск, що робило його неточним. Щоб вирішити цю проблему, замість води використовувався спирт, у результаті чого термометр не залежав від атмосферного тиску. Це вперше використав професор Санторіо, італійський лікар, для вимірювання температури тіла людини. Через десять років італійська академія замінила спирт ртуттю, щоб створити інший тип термометра. З тих пір цей тип термометрів отримав широке застосування в клінічній діагностиці.
У 1867 році доктор Альберт з Лондона, Англія, вдосконалив термометр, виходячи з особливостей і потреб використання людиною, створивши термометр спеціально для вимірювання температури тіла людей і тварин. Це ознаменувало справжнє народження термометра, який використовувався досі. З розвитком сучасної науки і техніки термометри також постійно вдосконалювалися.
У 1984 році розробник медичних приладів у Фінляндії розробив більш зручний і точний електронний термометр.
Враховуючи забруднення традиційних ртутних термометрів ртуттю, а також їх крихкість, шкідливість для організму людини та тривалий час вимірювання, багато лікарень зараз використовують електронні термометри. Це доводить, що характеристики електронних термометрів дуже близькі до показників ртутних термометрів. Нові інтелектуальні електронні термометри мають значні переваги перед традиційними ртутними термометрами щодо стабільності, безперервності та часу вимірювання, а їх точність порівнянна з традиційними ртутними термометрами.
