Правильне використання термопар не тільки забезпечує точні показання температури та якість продукту, але й заощаджує витрати матеріалу для термопар, таким чином економлячи гроші та гарантуючи якість продукту. Неправильний монтаж, теплопровідність і затримка є основними джерелами помилок при використанні термопари.
1. Помилки, викликані неправильним встановленням
Наприклад, положення та глибина введення термопари можуть не відображати справжню температуру печі. Іншими словами, термопару не слід встановлювати занадто близько до дверей або нагрівальних елементів, а глибина введення повинна бути принаймні в 8-10 разів більше діаметра захисної трубки; проміжок між захисною оболонкою термопари та стіною не заповнений ізоляційним матеріалом, що призводить до виходу тепла з печі або проникнення холодного повітря. Тому щілину між захисною трубкою термопари та отвором у стінці печі слід закрити вогнетривкою глиною або азбестовим тросом, щоб запобігти впливу конвекції гарячого та холодного повітря на точність вимірювання температури; холодний кінець термопари знаходиться надто близько до корпусу печі, внаслідок чого температура перевищує 100 градусів; термопару слід встановлювати якомога далі від сильних магнітних і електричних полів, тому термопару та кабелі живлення не слід встановлювати в одному каналі, щоб уникнути перешкод і помилок; термопару не можна встановлювати в зоні, де вимірюване середовище має низький потік. При використанні термопари для вимірювання температури газу в трубі, термопара повинна бути встановлена проти напрямку потоку і в повному контакті з газом.
2. Помилки, викликані поганою ізоляцією
Наприклад, якщо термопара погано ізольована або якщо на захисній трубці та клемному блоці є надмірна кількість бруду чи солі, що призводить до поганої ізоляції між полюсами термопари та стінкою печі, це ще серйозніше за високих температур. Це не тільки спричинить втрату термоелектричного потенціалу, але й створить перешкоди, і результуюча помилка іноді може досягати сотень градусів.
3. Похибки, внесені тепловою інерцією
Через теплову інерцію термопари показане приладом значення відстає від зміни виміряної температури. Цей ефект особливо помітний під час швидких вимірювань. Тому по можливості слід використовувати термопари з більш тонкими термоелементами і меншим діаметром захисної трубки. Якщо це дозволяє середовище вимірювання температури, захисну трубку можна навіть зняти. Через затримку вимірювання амплітуда коливань температури, виявлених термопарою, менша, ніж амплітуда коливань температури печі. Чим більша затримка вимірювання, тим менша амплітуда коливань термопари і тим більша різниця з фактичною температурою печі. У разі використання термопари з великою постійною часу для вимірювання або контролю температури, хоча температура, що відображається приладом, коливається дуже мало, фактична температура печі може значно коливатися. Для точного вимірювання температури слід вибрати термопару з малою постійною часу. Постійна часу обернено пропорційна коефіцієнту теплопередачі та прямо пропорційна діаметру гарячого спаю термопари, щільності матеріалу та питомій теплоємності. Для зменшення постійної часу, крім збільшення коефіцієнта теплопередачі, найефективнішим методом є мінімізація розміру гарячого спаю. На практиці зазвичай використовують матеріали з хорошою теплопровідністю, а також тонкостінні захисні трубки з малим внутрішнім діаметром. Для більш точних вимірювань температури використовуються термопари з оголеним-дротом без захисних трубок, але ці термопари легко пошкодити, тому їх слід відкалібрувати та негайно замінити.
